Книга Сліпобачення. Серія Ad Astra. Автор - Пітер Воттс (Вид. Жупанського)

Про книгу:

Пітер Уоттс /1958 р. н./ – всесвітньовідомий письменник першого ешелону жорсткої наукової фантастики. Незважаючи на таке визначення жанру, більшість його творів виходить навіть за межі самої фантастики, і їх можна умовно назвати літературою (про) людей майбутнього. Послуговуючись здобутками сучасної науки у царині психології, психіатрії, антропології, фізики, хімії та біології, Пітер Воттс у своїх творах постійно фокусує увагу на важливій для сьогодення та критично важливій для дня прийдешнього проблематиці подальшого шляху розвитку людства і можливості його трансформації питання транс-ту постгуманізму, розмірковує над можливостями людського самоусвідомлення, а також розглядає ті ймовірні виклики, перед якими людство ризикує постати вже в зовсім недалекому майбутньому.

Великий проблем, які Пітер Уоттс порушує у своїй творчості, надзвичайно широкий і різноманітний: починаючи від класичних – «чим є людина?», «що таке розум?» та «чи так уже нам потрібне самоусвідомлення для ефективної конкуренції з іншими організмами?» – аж до самої (не)можливості контакту з «іншими», а також «яким може виявитися наш творець (бог) і чи варто нам взагалі з ним зустрічатися?»

Твори Пітера Воттса можна справедливо вважати літературою майбутнього, і не лише в сенсі фантастики, а й у найширшому значенні літератури як такої. А його майстерний письменницький талант і чималі знання у найрізноманітніших галузях сучасної науки забезпечують потужне підґрунтя для його текстів, якими справедливо захоплюється весь світ і які своєю появою суттєво змінили значення і ландшафт сучасної фантастичної літератури.

Роман «Сліпобачення» є одним із найвідоміших і найважливіших творів Пітера Воттса, а читачі і критики одностайно вважають його головним і вершинним здобутком письменника.

Кінець ХХІ століття. Розбалансоване людство, яке і без того стоїть на порозі багатьох викликів і невідворотних змін, зіштовхується з новою проблемою принципово іншого рівня – першим контактом. Та чи так легко контактувати з тим, хто, роздивляючись тобі майже впритул, сам не бажає з'являтися у фокусі твого зору? Надто, якщо і зір, і всі інші чуття, на які людство покладалося протягом мільйонів років своєї земної еволюції, виявляються нічого не вартими, коли праворуч доходити до комунікації з іншими, які формувалися за геть інших розумів, і для яких всі людські поняття і концепції поведінки нічого не варті, як позбавлене сенсу навіть саме розуміння контакту.

Космічний корабель «Тезей» – вершинне досягнення земних технологій – вирушає на периферію Сонячної системи, щоб спробувати дізнатися про тих, хто кілька років тому несподівано повідали Землю, за одну мить просканували її у всіх можливих спектрах і так само блискавично зникли. за межі Сонячної системи сигнал невідомого змісту. Лік йде на місяці, адже невідомо, з якою метою «інші» здобували інформацію про Землю та її мешканців, водночас уникаючи жодних контактів.