Про книгу:

Пітер Уоттс /1958 р. н./ – всесвітньовідомий письменник першого ешелону жорсткої наукової фантастики. Незважаючи на таке визначення жанру, більшість його творів виходить навіть за межі самої фантастики, і їх можна умовно назвати літературою (про) людей майбутнього. Послуговуючись здобутками сучасної науки у царині психології, психіатрії, антропології, фізики, хімії та біології, Пітер Воттс у своїх творах постійно фокусує увагу на важливій для сьогодення та критично важливій для дня прийдешнього проблематиці подальшого шляху розвитку людства і можливості його трансформації питання транс-ту постгуманізму, розмірковує над можливостями людського самоусвідомлення, а також розглядає ті ймовірні виклики, перед якими людство ризикує постати вже в зовсім недалекому майбутньому.

Обшир питань, які Пітер Уоттс порушує у своїй творчості, надзвичайно різноманітний: починаючи від класичних – «чим є людина?», «що таке розум?» та «чи так уже нам потрібне самоусвідомлення для ефективної конкуренції з іншими організмами?» – аж до самої (не)можливості контакту з «іншими», а також «яким може виявитися наш творець (бог) і чи варто нам взагалі з ним зустрічатися?»

Твори Пітера Воттса можна справедливо вважати літературою майбутнього, і не лише в сенсі фантастики, а й у найширшому значенні літератури як такої. А його майстерний письменницький талант і чималі знання у найрізноманітніших галузях сучасної науки забезпечують потужне підґрунтя для його текстів, якими справедливо захоплюється весь світ і які своєю появою суттєво змінили значення і ландшафт сучасної фантастичної літератури.

"Ехопраксія" належить до найвідомішого циклу Пітера Воттса "Вогнепад", до якого також входять роман "Сліпобачення" та оповідання "Полковник" та "Комашині боги".

Минуло вже достатньо години, як із «Тезеєм», що вирушивши на зустріч із таємничими прибульцями, втрачено зв'язок, і на Землі все тугіше затягується клубок нерозв'язних проблем, у якому переплелися найрізноманітніші сили – починаючи від звичайних людей і закінчуючи різними фракціями. представників постлюдства. Але несподівано сліди зниклого «Тезею» находять на довколасонячній орбіті – на гігантській енергетичній станції «Ікар», яка була провідником «Тезея» у пітьмі космосу і від якої водночас багато в чому залежить виживання земної цивілізації в сучасному її вигляді. Саме туди полетить експедиція, з досить химерним екіпажем, серед членів якого лише одна справжня людина у сучасному її розумінні.

У кожного з учасників експедиції є свої плани на Бога, сліди якого вони сподіваються знайти на «Ікарі». Проблема лише в тому, що у самого Бога також є на всіх плани, і вони, звісно ж, геть далекі від людського розуміння. Саме там, серед палаючого сонячного жару, буде вирішуватися подальша частка Землі, людства і того, яким йому бути в майбутньому, і чи бути взагалі.